Колібрі - пташка малого калібру - 3 Березня 2012 - Персональный сайт Гусєвої Інни

Понеділок
29.04.2024
08:48

Форма входу

Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт вчителя хімії та біології

Гусєвої Інни Геннадіївни

Головна » 2012 » Березень » 3 » Колібрі - пташка малого калібру

19:55 Колібрі - пташка малого калібру
Колібрі (Trochilidae) - родина дрібних птахів, яка налічує більше 330 видів. Крихітні колібрі - дивовижні істоти. Якби людина витрачала стільки ж енергії, скільки вони, її серце билося б з частотою 1260 ударів на хвилину, а температура тіла виросла до 385 градусів. При слові «колібрі» ми насамперед уявляємо дуже маленьку пташку. Загалом так воно і є, хоча в цій родині є і свої велетні, наприклад, гігантський (по міркам колібрі) Patagona gigas, який досягає майже 22 см довжини і 20 г ваги (це приблизно розмір звичайної ластівки). Проте серед відомих видів колібрі переважна більшість вражає своєю мініатюрністю. Довжина Mellisuga minima, яка мешкає на Кубі, може становити всього 5,7 см (включаючи хвіст і довгий дзьоб), вага - 1,6 г. Це абсолютний рекорд мініатюрності не лише для птахів, а й для всіх теплокровних істот. Тут потрібно зробити відступ: справа в тому, що бути одночасно маленьким і теплокровним дуже важко. Чим менша істота, тим більше відношення поверхні його тіла до об'єму. Тим часом виробництво тепла пропорційно саме об'єму тіла, а тепловіддача - площі поверхні. У тварини, чиє тіло вимірюється ліченими сантиметрами, втрати тепла повинні бути просто катастрофічними. Щоправда, переважна більшість видів колібрі живе в тропіках, де повітря вдень не набагато холодніше пташиного тіла. Однак на заході Північної Америки охристий колібрі доходить до південної Аляски (зрідка штормові вітри закидають цих птахів навіть на Чукотку), на сході рубіновогорлий колібрі - до Лабрадору, а в Південній Америці чилійський вогненношапочний колібрі гніздиться аж до мису Горн. Та й серед формально тропічних видів деякі живуть в Андах, зустрічаючись до висоти 4000-5000 м, межі вічних снігів. Так що одним лише теплим кліматом існування колібрі не пояснити. Втім, навіть тропічним видам, щоб підтримувати енергетичний баланс, потрібно поглинати величезну кількість їжі: денний раціон колібрі вдвічі перевищує його вагу. Основна їх їжа - квітковий нектар, який вони добувають за допомогою довгого і тонкого дзьоба. У інших групах птахів теж зустрічаються такі «носи», але тільки у колібрі верхня половинка дзьоба майже по всій довжині охоплює з боків нижню. Всередині цієї зіставної трубки знаходиться дуже довгий язик, кінчик якого розширений та має на краях бахромку. Зависнувши в повітрі перед квіткою, колібрі занурює в неї дзьоб і, по суті, хлепче нектар, висовуючи і втягуючи язик до 20 разів на секунду. Проте конструкція дзьоба дозволяє птахові використовувати його і звичайним чином - як пінцет або щипці. Це дуже важливо, оскільки для нормальної життєдіяльності та вигодовування пташенят йому необхідний тваринний білок. Його джерелом служать дрібні комахи, яких міні-птиці збирають на льоту з квітів і листя або хапають прямо в повітрі. А от величезні енергетичні витрати колібрі покриває саме нектар. Його поглинанню птахи присвячують весь світловий день, встигаючи попоїсти за цей час до 120 разів. Але з настанням темряви трапезу доводиться переривати, а тіло птиці продовжує віддавати тепло. І тоді колібрі... відмовляються від теплокровності: влаштувавшись на нічліг, птахи впадають в заціпеніння, а температура їх тіла знижується до 17-20 градусів, тобто фактично до температури навколишнього середовища. З настанням ранку птиці знову розігріваються до своїх звичайних 39-43 градусів і злітають, щоб провести весь день в польоті. Колібрі залишається в повітрі майже весь той час, що не спить, так що про них до цих пір можна почути, ніби вони взагалі ніколи не приземляються і навіть що у них нібито немає ніг. Насправді ноги у колібрі, звичайно ж, є, але дуже короткі і слабкі, придатні лише для того, щоб сісти на гілку або край гнізда. Міні-птиці ніколи не ходять на своїх лапках, а в польоті щільно притискають їх до тіла, так що їх не видно навіть на фотографіях. Зате всі частини тіла, пов'язані з польотом, у колібрі розвинені надзвичайно. Наприклад, серце займає майже такий же об'єм, як всі інші нутрощі, разом узяті, а частота його скорочень під час польоту сягає 1000-1200 ударів на хвилину. Кров колібрі містить більше гемоглобіну, ніж у більшості птахів, а вага м'язів, що приводять у рух крило, становить близько 40% від ваги всієї птиці. Але найдивовижніше в будові колібрі - це саме крило. Його пропорції незвичайні для пташки: плече укорочене, а кисть витягнута. Але головне - ліктьовий і зап'ястний суглоби втратили здатність згинатися-розгинатися, тобто фактично перестали бути суглобами. Все крило перетворене на жорстку конструкцію, рухливу тільки в точці кріплення до тіла - плечовому суглобі. Зате цей суглоб отримав надзвичайну для птаха свободу рухів - плечова кістка (а з нею і все крило) може не тільки відгинатися майже під будь-яким кутом до осі тіла, а й провертатися навколо власної осі. Така будова крила визначає незвичайний малюнок його рухів: воно рухається, як весло, крайня точка якого описує подовжену вісімку. Це мало схоже на помахи пташиного крила, зате сильно нагадує рух крил комах (також жорстких і рухомих лише в точці прикріплення), що і робить літаючу колібрі більше схожою на метелика, ніж на птицю. Втім, роздивитись, як працюють крила колібрі, неозброєним оком неможливо: у видів середнього розміру крило робить більше 20 помахів за секунду, а у деяких дрібних - 80-100. Навіть коли колібрі нерухомо висить у повітрі, людина бачить лише розмиті хмарки з двох сторін від тіла птиці. Така конструкція придатна лише для дрібних істот: нерухоме крило утворює важіль з величезним плечем, птиці побільше просто не вистачило б сил підняти себе в повітря таким чином. Зате колібрі вона дозволяє проробляти трюки, немислимі ні для яких інших птахів: не тільки зависати в повітрі, різко гальмувати і миттєво набирати швидкість, але і літати хвостом вперед, вбік і взагалі мало не в будь-якому напрямку. Та й лінійна швидкість маленьких літунів вражає: до 80 км на годину. У відносних величинах (довжинах тіла) швидкість колібрі вища, ніж у шаттла в момент входу в атмосферу. Дальність польоту теж вражає: колібрі зі східного узбережжя США, вирушаючи на зимівлю, пролітають близько 800 км над Мексиканською затокою без посадки і «дозаправки». Ще одне ноу-хау колібрі - це їх забарвлення. Взагалі яскраво забарвлених птахів безліч, особливо у тропіках, але фарби колібрі абсолютно особливі: вони виблискують, переливаються і ніби світяться. При цьому опудала колібрі в музеях виглядають тьмяними і непоказними. Секрет у тому, що забарвлення колібрі створюють не пігменти, а структура самого пера, яке хитрим чином переломлює сонячне світло. Втім, справедливості заради слід сказати, що так звані «оптичні фарби» притаманні не тільки колібрі, їх використовують і деякі інші пернаті (наприклад, райські птахи). Щось подібне можна побачити навіть на горлі звичайного сизого голуба. Звідки взялися такі дивовижні птахи? Історія колібрі простежується тільки з верхнього плейстоцену, з кінця льодовикового періоду. Виходить, що і глибокі перетворення анатомії і фізіології, і наступне виникнення сотень видів, і тонке еволюційне «притирання» їх до рослин, на яких вони годуються, зайняли дуже невеликий (за мірками еволюції) час - якісь сотні тисяч років. Втім, достеменно сказати, від кого, де і коли пішли колібрі, зоологи не беруться. А це означає, що вони можуть виявитися ще більш давніми жителями нашої планети. http://www.eco-live.com.ua
Категорія: Тварини \| Переглядів: 1296 \| Додав: Inna

Всього коментарів: 0

Меню сайту

Нові матеріали

Категорії розділу

Новини школи [4]

Наука [5]

Цікаві факти [12]

Цікаві рослини [2]

Тварини [11]

Здоров' я [6]

Людина [5]

Вивчаємо на уроці [19]

Дивовижна хімія [4]

Календар

Хмарка тегів...

Корисні сайти

Українська інтернет-енциклопедія

Graffiti Decorations(R) Studio (TM) Site Promoter

...

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода

Cтатистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Guseva Inna © 2024