ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ
 На сьогоднішній день найбільш повно вивчені віруси гепатитів А, В, С, Д, Е, активно вивчаються TTV і SEN. Відповідно називаються і викликані ними гепатити. Всі вірусні гепатити дуже небезпечні - від них гине в багато сотень разів більше людей, ніж від СНІДу (особливо від гепатиту С). Гепатити, як і всі вірусні захворювання, - це хвороби, властиві людям з імунодефіцитними станами. З усіх досить численних форм вірусних гепатитів гепатит А є найбільш поширеним. Хоча це захворювання характерно, в основному, для країн третього світу з низьким рівнем гігієни та санітарії, поодинокі випадки або спалахи захворювання на гепатит А можуть спостерігатися навіть у найбільш розвинених країнах. Вірус гепатиту А належить до сімейства пикорнавірусів, рід гепатновіруси. Цей вірус складається з білкової капсули, або капсида, діаметром 27 нм, всередині якої розташована одноланцюжкова молекула РНК. Вірус гепатиту А виключно стійкий до дії несприятливих факторів навколишнього середовища. Ліофілізовані зразки можуть зберігатися при 25 ° С принаймні 30 днів. Нагрівання до 60 ° С протягом 10-12 годин призводить лише до часткової інактивації вірусу. Кип'ятіння повністю руйнує вірус гепатиту А. Вірус гепатиту А не розчиняється у жирах, стійкий до дії розчинників і, подібно до інших ентеровірусів, може тривалий час зберігатися в кислих умовах. Патогенність вірусу гепатиту А в значній мірі визначається його високою стійкістю. Зараження вірусом гепатиту А часто пов'язано з неадекватним способом приготування продуктів харчування, недостатньою чистотою або дезінфекцією місць приготування їжі. При кип'ятінні гине через 5 хв. При кімнатній температурі в сухому середовищі зберігається тиждень, у воді - 3-10 міс, в екскрементах - до 30 діб. Інфікування вірусом гепатиту А призводить до розвитку захворювання, майже завжди закінчується одужанням і стійкою довічною несприйнятливістю до повторного зараження. Гепатит А важко протікає у немовлят та літніх людей, у них вірогідність летального (смертельного) результату складає декілька відсотків. Передається вірус гепатиту А фекально-оральним шляхом, тому його називають хворобою брудних рук. Джерелом інфекції стає хвора людина на дуже ранній стадії гепатиту А, коли він ще не відчуває себе хворим і не має жовтяниці. Невимитими після туалету руками він може розносити вірус з побутових предметів і заражати оточуючих. Проти гепатиту А є вакцина. Але так як багато людей переносять це захворювання безсимптомно (без яких-небудь ознак прояву хвороби), то перед вакцинацією треба упевниться, що антитіла (захисні імунні білки) до вірусу гепатиту А відсутні. Вірус гепатиту В відноситься до сімейства гепаднавірусів. Влаштований він складно. Зовнішній шар вірусу, що складається з частинок жиробілкової оболонки, називається поверхневим антигеном (HBsAg). Антиген - це чужорідний білок, що володіє здатністю, потрапивши в організм, викликати захисну відповідь імунної системи - утворення антитіл. Спочатку цей антиген називався австралійським, так як вперше був виявлений в сироватці крові австралійських аборигенів. В оболонку вірусу упакована його серцевина, до складу якої входять ще два чужорідних організму білка: нерозчинний - серцевинний антиген (HBcAg) і розчинна - антиген заразність (HBe-Ag). Вірус гепатиту В відрізняється високою стійкістю до низьких і високих температур, хімічних і фізичних дій. При кімнатній температурі зберігається 3 місяці, в холодильнику - 6 років, у замороженому вигляді - 15-20 років. Кип'ятіння забезпечує знищення вірусу тільки при тривалості більше 30 хвилин. Вірус стійкий практично до всіх дезінфікуючих засобів. Автоклавування при 120 о С пригнічує вірус через 5 хв, вплив сухого жару (160 о С) - через 2 год. Вірус гепатиту В передається від інфікованої людини до здорової парентерально, тобто через кров. Зараження можливе при попаданні інфікованої крові на пошкоджену шкіру, слизові покриви, або безпосередньо в кров. Основну групу ризику (тобто коло людей з високою вірогідністю захворювання) складають люди, що використовують ін’єкційні наркотики, токсикомани, і особи, що ведуть безладне незахищене сексуальне життя. Вірус гепатиту В - один з найбільш заразних вірусів, його інфекційна доза становить усього 10-7 мілілітра інфікованої крові (для порівняння в 1 краплі 1 млн. таких доз). Підраховано, що він в 100 разів заразніший вірусу імунодефіциту людини. Головна небезпека гепатиту В в тому, що близько 5-10% заражених людей стають хронічно інфікованими. У майбутньому незначна частина цих людей може одужати, а у решти на все життя залишається хронічний гепатит, який може поступово перейти в цироз печінки (тяжке невиліковне захворювання, при якому порушуються всі життєво важливі функції печінки і яке закінчується летально). Джерелом інфекції є хворі на гострий гепатит В (первинне захворювання) і хронічно інфіковані люди. У більшості ті, хто перехворів гепатитом В залишаються невразливими до повторного захворювання. Проти гепатиту В є ефективна вакцина, яка захищає від зараження на 5 - 8 років. Деякі люди через особливості своєї імунної системи не піддаються вакцинації. Тому після щеплення треба упевнитися в появі захисних антитіл в організмі. Вірус гепатиту С відноситься до сімейства флавивірусів, у зовнішньому середовищі нестійкий. Гепатит С передається парентерально і вважається найбільш підступним і небезпечним серед всіх вірусних гепатитів. По-перше, цей гепатит в 85% випадків призводить до розвитку хронічного гепатиту С, у третини хворих закінчується через 15 - 25 років цирозом або первинним раком печінки. По-друге, дуже часто і гострий, і хронічний гепатит С протікають безсимптомно, через що інфіковані люди вчасно не звертаються за медичною допомогою і можуть заражати оточуючих. Прихований м'який перебіг гепатиту С став приводом для назви його швейцарськими та російськими вченими "лагідним вбивцею". Незважаючи на те, що на сьогоднішній день широко розвинена фармакологічна індустрія, лікування гепатиту С дуже дороге (1 курс монотерапії альфа-інтерферонами становить 2,5 тис. доларів), а ймовірність повного одужання всього близько 20%. Вакцина проти гепатиту С поки не створена, і за прогнозами експертів ймовірність її отримання в найближчі роки невелика. За показником смертності гепатит С в сотні разів перевершує СНІД. Успішне лікування гепатиту С можливо тільки з застосуванням методів сучасної імунології. • Вірус гепатиту D - некласифікований термостійкий вірус. Вірус гепатиту D ніколи не інфікує сам, йому потрібний помічник - вірус гепатиту В. При цьому розвивається важке захворювання, яке може призвести до смерті в гострій фазі або з великою ймовірністю до хронічного гепатиту D. А останнє захворювання часто переходить у цироз. Шляхи передачі і джерело інфекції при гепатиті D такі ж як при гепатиті В. Люди, що мають антитіла проти гепатиту В, ніколи не захворіють на гепатит Д. Таким чином, вакцинація від гепатиту В захищає і від небезпечного гепатиту Д. • Вірус гепатиту Е - представник нового, ще не встановленого сімейства вірусів. У порівнянні з вірусом гепатиту А він менш стійкий до різних факторів зовнішнього середовища. Вірусний гепатит Е досить рідкісне для нашої країни захворювання. Частіше за все воно є у країнах Південно-Східної і Центральної Азії, в Середній Азії, в Північній і Центральній Африці і в Центральній Америці. Передається гепатит Е фекально-оральним шляхом. Найбільшу небезпеку це захворювання становить для вагітних жінок, серед яких смертність складає 10 - 20%. Хронічних форм у гепатиту Е немає. Вакцина проти нього ще не створена. ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ • Гепатити А і Е об'єднує фекально-оральний механізм передачі. Джерелом інфекції є хворі будь-якою формою хвороби: жовтяничній, безжовтяничній, стертій, в інкубаційному і початковому періодах хвороби, у фекаліях яких виявляється вірус гепатиту А або Е. Найбільше епідеміологічне значення мають хворі безжовтяничними, стертими формами, кількість яких може в 2-10 разів перевищувати число хворих з жовтушними формами хвороби. Виділення вірусу з фекаліями починається з другої половини інкубаційного періоду, а максимальна заразливість відзначається в останні 7-10 днів інкубації і в преджовтушному періоді. Коли хворий жовтіє, він вже, як правило, не заразний. Зараження найчастіше відбувається через заражену нечистотами воду. Гепатитом А хворіють переважно діти, гепатитом Е - переважно дорослі. Гепатит А зустрічається повсюдно, в той час як гепатит Е - в основному в тропічних і субтропічних регіонах, у країнах Середньої Азії. Процес розвитку хвороби Збудники гепатитів А і Е впроваджуються в організм людини через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту і потоком крові заносяться в печінку, проникають в її клітини і відтворюються в них. Одночасно віруси їх руйнують. Швидко наростає імунітет, вірус знешкоджується, уражені клітини й вірусні частки видаляються з організму. Після гепатиту А розвивається довічна несприйнятливість до збудника. Після перенесеного гепатиту Е імунітет нестійкий і можливе повторне зараження. Клінічні прояви гепатиту А Один з найбільш важливих факторів, від якого залежать клінічні прояви гепатиту А - це вік. На відміну від дорослих, у дітей не буває "класичної" картини гепатиту А. Більше того, у маленьких дітей гепатит А може протікати безсимптомно. Частота появи і тяжкість симптомів захворювання збільшується з віком, так що жовтянична форма гепатиту А характерна майже для всіх дорослих хворих. У хворих похилого віку більш вірогідний розвиток важкої форми захворювання, для них більш властивий розвиток важких ускладнень гепатиту А. Хворі старше 40 років, частіше потребують госпіталізації, рівень смертності серед них, в порівнянні з іншими віковими групами, також вищий. У типових випадках клінічний перебіг гепатиту А має чотири стадії: - Інкубаційний період, - Продромальна фаза, - Жовтянична фаза - Період одужання. Інфікований хворий виділяє вірус на початкових стадіях захворювання, і інфекція передається іншим особам задовго до розвитку клінічних симптомів. Після найбільш контагіозного інкубаційного періоду тривалістю від 15 до 50 днів у більшості хворих на гепатит А починають з'являтися продромальні симптоми захворювання. Слідом за цим настає клінічна маніфестація хвороби, яка характеризується великою варіабельністю симптомів. Як і при інших вірусних інфекціях, продромальний симптоми гепатиту А, як правило, мають неспецифічний характер, у хворих з'являється відчуття слабкості, шлунково-кишкові розлади (включаючи відраза до їжі, діарею і блювоту) та грипоподібні симптоми, такі як головний біль, озноб і лихоманка. Крім того, часто можуть спостерігатися респіраторні порушення, м'язова слабкість, шкірні висипання і болі в суглобах. Поява сечі кольору темного пива, незабарвленого (білястого) калу, пожовтіння склер очей в кінці продромального періоду є важливими ознаками, що вказують на зараження вірусом гепатиту А і зазвичай виявляються причиною звернення хворого за медичною допомогою. Після закінчення гострого періоду захворювання, що триває звичайно кілька тижнів, у більшості хворих настає одужання. Тим не менш, у ряді випадків може спостерігатися рецидив захворювання, розвиток холестатичної жовтяниці або фульмінантного (швидкоплинного) гепатиту 26. Особи, що перехворіли мають тривалий, можливо довічний, імунітетом до гепатиту А. Тривалий і стійкий імунітет до захворювання виробляється тільки після перенесеного гепатиту А або активної імунізації. Гепатити В, С і D передаються парентерально. Зараження відбувається з кров'ю, її продуктами, спермою, слиною, вагінальними виділеннями, потом і сльозами від осіб із вираженими і невираженими формами гострих і хронічних гепатитів, цирозів печінки, носіїв HBsAg (поверхневого антигену вірусу гепатиту В або "австралійського" антигену) та осіб з наявністю анти-HCV (антитіл до вірусу гепатиту С), 70-80% з яких є хронічними носіями вірусу гепатиту С. Вірус проникає через пошкоджену шкіру і слизові оболонки при ін’єкційному введенні наркотиків, татуюваннях, лікувально-діагностичних маніпуляціях, при вагітності та пологах, при статевих контактах, при побутових мікротравмах (манікюр, причісування у перукаря гострими гребінцями, гоління чужим приладдям і т. п.). Жіноче молоко ніколи не буває заразливим. Вірус гепатиту В кров'ю, в яку він потрапляє, заноситься в печінку і, не пошкоджуючи печінкову клітину, вбудовується в неї. При нормальній, досить сильній захисній реакції організму лімфоцити руйнують заражені клітини і вірус видаляється з печінкової тканини. Хворий переносить гостру форму гепатиту середнього ступеня тяжкості, поступово одужує і у нього формується стійкий імунітет. При слабкій захисній реакції або її відсутності вірус в печінкових клітинах живе місяцями, а частіше і довше (роками, десятиліттями, все життя). Розвивається безсимптомна або стерта форма хвороби з переходом у майбутньому в хронічний гепатит (5-10%). Хронічне перенесення HBsAg є безсимптомною формою хронічного гепатиту. У цьому випадку генетична програма клітини поступово видозмінюється і вона може переродитися в пухлинну (0,1%). Найбільш часта причина відсутності захисної реакції організму на вірус гепатиту В - "звикання" до нього ще в материнській утробі, якщо вагітна жінка є носієм вірусу.
|
| Категорія: Загальна біологія | Додав: Inna (09.03.2012)
|
| Переглядів: 1498
|
|
|
| ... |
 |
| Cтатистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Сайт вчителя хімії та біології
