В історії розвитку хребетних амфібії, або
земноводні, були першими, далеко не досконалими наземними тваринами з дуже
обмеженими можливостями поширення на суші.
Дорослі амфібії більшу частину свого життя
проводять у воді або тримаються поблизу водойм, у вогких місцях, їх дуже
просто збудовані легені не забезпечують повністю обмін газів, і функцію дихання
виконує також і шкіра, а це можливо лише при умові достатньої вологості.
Личинковий розвиток амфібій, як правило, відбувається у воді.
Амфібії представлені порівняно невеликою кількістю
видів дрібних форм, які розподіляються між такими трьома рядами:
ряд хвостаті, до яких належать тритони,
саламандри, амблістома та ін.;
ряд безхвості — земляні жаби, водяні жаби та
ін.;
ряд безногі — невелика група червоноподібних амфібій що риються в землі
і в зв'язку з цим втратили кінцівки (черв'яки) безногі живуть у тропічному
поясі Америки, Африки, Індії.
Шкіра амфібій
гола; містить значну кількість багатоклітинних залоз, що виділяють слиз; у
багатьох секрет шкірних залоз отруйний. Шкіра має багато кровоносних судин, що
зв'язане з її дихальною функцією. Від підлеглої мускулатури шкіра в багатьох
місцях відокремлена великими лімфатичними просторами. Амфібії періодично
линяють, скидаючи старий епідерміс, як тріснутий чохол.
Внутрішній скелет характеризується рядом особливостей, що розвинулися в
зв'язку з переходом до наземного способу життя. В хребті з'являються два нових
відділи, яких не було в риб і які характерні для наземних хребетних,— шийний
і крижовий. В результаті хребет поділився на чотири відділи: шийний,
тулубовий, крижовий і хвостовий.
Череп сучасних амфібій містить багато хрящових і
небагато кісткових елементів.
У амфібій є: парні носові, лобні і тім'яні
кістки; з боку черепної коробки (в слуховій ділянці) лежить парна луската
кістка (os squamosum).
Під нюховою ділянкою розміщений парний сошник (vomer).
Язик мускулистий і в
різних амфібій різної форми.
У порожнину рота у
амфібій відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких служить для змочування
поживи (прямої) кишки перетворений у клоаку, куди відкриваються протоки
сечостатевої системи.
Органи дихання амфібій: зябра властиве личинкам усіх сучасних
амфібіям, усе життя яких проходить у воді. У решти амфібій в дорослому стані
функцію дихання виконують легені і шкіра. Легені амфібій примітивні.
В деяких хвостатих амфібій є більш чи менш довге дихальне
горло.
Cерце амфібій, як відзначалося, складається з двох
тонкостінних передсердь і загального мускулистого шлуночка.
Амфібії походять від давніх кистеперих риб,
плавальний пузир яких перетворився в орган повітряного дихання — легені, а
плавці стали настільки масивними, що ними можна було користуватись як лапами.
Ці дві особливості і стали основною передумовою для виходу на сушу. Амфібії
з'явилися уже в девоні і досягли надзвичайного розквіту в кам'яновугільний
період.
Типовими представниками найдавніших амфібій
кам'яновугільного періоду є стегоцефали, або панцирноголові.
Стегоцефали дали початок сучасним амфібіям, а також
вищим хребетним — давнім рептиліям, або плазунам.
|