Плазуни, або рептилії (ящірки, змії, крокодили,
черепахи та ін.),— справжні наземні хребетні. Якщо деякі рептилії і
живуть у воді, то це явище вторинне. В будові і розвитку рептилій, порівняно з
земноводними, сталися важливі зміни, що дали змогу рептиліям повністю порвати з
водним середовищем і дуже поширитися на суші.
Насамперед, у рептилій розвинулися досконаліші, ніж
в амфібій, легені і кровоносна система, які забезпечують відносно високий
рівень газообміну в наземно-повітряних умовах. В зв'язку з цим шкіра втратила
значення додаткового органу дихання і потреба в підтриманні її вологості
відпала. Шкіра стала сухою, в ній утворилися рогові луски або щитки, що
захищали тіло від висихання (і механічних пошкоджень).
Пристосування до наземних умов ішло й іншими
напрямами: стався перехід від зовнішнього до внутрішнього запліднення і виник
ряд особливостей, завдяки яким зародок міг розвиватися на суші. По-перше,
відкладувані рептиліями яйця містять величезну кількість жовтка, який є
поживою для зародка, і вкриті щільною шкірястою або вапнистою шкаралупою, яка
добре захищає зародок від несприятливих зовнішніх впливів. По-друге, навколо
зародка утворюються зародкові оболонки, які забезпечують, з одного
боку, захист зародка від висихання і механічних пошкоджень і, з другого,— його
дихання киснем повітря до початку функціонування легень.
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС БУДОВИ РЕПТИЛІЙ
Шкіра рептилій
не має залоз, суха і вкрита роговими лусками, Щітками, або суцільним роговим
панциром. Ці рогові утворення часто підстилаються шкірними окостеніннями
(кістковий панцир У черепах). Ящірки і змії періодично линяють — скидають
старий роговий покрив і замінюють його молодим.
Внутрішній скелет рептилій характеризується рядом особливостей, що
розвинулися в рептилій у зв'язку з пристосуванням їх до сугубо наземного
способу життя. Скелет рептилій, порівняно з скелетом їх предків—давніх амфібій
(стегоцефалів), легший і одночасно міцніший і забезпечує більшу рухливість
тварини.
Хребет поділяється на п'ять відділів: шийний,
грудний, поперековий, крижовий і хвостовий.
Череп рептилій костеніє майже повністю. Покриття
черепа найдавніших рептилій являло собою суцільний важкий панцир.
Скелет кінцівок і їх поясів у рептилій має типову
будову п'ятипалих кінцівок наземних хребетних. У зв'язку з деякими змінами в положенні кінцівок по відношенню до
тулуба, рухливість плазунів значно зросла. У деяких рептилій (безногі ящірки,
змії), в зв'язку з пересуванням шляхом змієподібних вигинань свого тіла в
умовах густої трав'янистої рослинності або серед каміння, кінцівки
редукувалися.
Органи травлення рептилій більш диференційовані, ніж в амфібій; відділи
кишкового тракту відокремлені краще. На межі товстої і тонкої кишок відходить
зачаткова сліпа кишка. Закінчується кишечник клоакою.
Органи дихання. Дихальні шляхи утворені
трахеєю, яка відходить від гортані і поділяється ззаду на два бронхи, що
входять у легені. Акт дихання, як зазначалося, здійснюється шляхом розширень і
стиснень грудної клітки з допомогою черевних і межреберних м'язів.
У кровоносній системі рептилій, порівняно з амфібіями, стався ряд важливих змін,
що забезпечувало досконаліший розподіл артеріальної і венозної крові по судинах
великого і малого кіл кровообігу.
Нервова система і органи чуттів розвинені краще,
ніж в амфібій. З особливостей у будові головного мозку треба відзначити появу в
бокових ділянках покриття великих півкуль поверхнево-розміщеної сірої речовини
(нервові клітини особливого типу), яка є зачатком кори великих півкуль. Ця кора
є, головним чином, вищим нюховим центром і лише незначна її ділянка відповідає
корі ссавців. Тому кора великих півкуль рептилій дістала назву первинного або
давнього плаща.
Органи розмноження представлені: у самців – сім’яниками і сімянопроводами (вольфові
канали), у самок – яєчниками і яйцепроводами (мюллерові канали). Статеві
протоки, як і сечоводи, впадають у клоаку.
Запліднення внутрішнє. Яйця відкрадаються на суші. Деякі рептилії
живородящі. Проте зародок, який розвивається в статевих шляхах, живиться
жовтком яйця.
|